СІЛЬ ЙОДОВАНА. ДСТУ 4307:2004. Технічні умови ДСТУ 4307:2004. Київ ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ 2005

1. Показники безпеки
2. Вміст токсичних елементів у солі йодованій не повинен перевищувати допустимі рівні, які встановлено органами охорони здоров’я України (МБВ № 5 061) [1] і які зазначені у таблиці 3.

Таблиця 3 — Допустимі рівні вмісту токсичних елементів

1. Вміст радіонуклідів у солі йодованій не повинен перевищувати допустимих рівнів, встановлених Державними гігієнічними нормативами ДР-97 згідно з [2].
2. Сіль йодовану дозволено виробляти з протизлежувальною добавкою. Як добавку, використовують калій залізистосиньородистий, згідно з ГОСТ 4207 чи ГОСТ 6816, вищого і першого сортів.

Масова частка добавки не повинна перевищувати 0,001 % у перерахунку на суху речовину згідно з ДСТУ 3583 (ГОСТ 13830).

1. Крупність

За крупністю сіль йодована повинна відповідати нормам, зазначеним у таблиці 4.

Таблиця 4 — Крупність

1. Вимоги до сировини і матеріалів

Сіль йодовану виробляють з такої сировини:

галіт (соляна сировина), який добувають підземним способом або з морської води згідно з [3] ДСТУ .24 і ДСТУ .25;

природні або штучні розсоли згідно з чинними нормативними документами;

йодид калію кваліфікації не нижче «ч» згідно з ГОСТ 4232;

йодат калію кваліфікації не нижче «ч» згідно з ГОСТ 4202 або згідно з чинними нормативними документами;

калій залізистосиньородистий 3-водний (фероціанід калію) згідно з ГОСТ 4207, ГОСТ 6816 чи згідно з чинними нормативними документами;

вода питна згідно з [4].

Кожну партію сировини треба супроводжувати документом про якість установленої форми.

Дозволено використовувати матеріали вітчизняного та закордонного виробництва, якість яких відповідає вимогам цього стандарту за наявності документа про якість і висновку санітарно-епідеміологічної експертизи та сертифіката відповідності.

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

1. Сіль йодована належить до малонебезпечних речовин (IV клас безпеки) згідно з ГОСТ 12.1.007, а йодувальні добавки — йодид калію і йодат калію — безпечні згідно з [5]. Величина ОБРВ йодату калію — 0,01 мг/м3; а для йодиду калію — не нормують згідно з [5].
2. Виробничі процеси, приміщення та технологічне устатковання виробництва солі йодованої повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003 та ГОСТ 12.3.002.

Рівень шуму на робочих місцях операторів змішувальних установок не повинен перевищувати норм згідно з вимогами [6].

Показники вібраційної навантаги працівників на робочих місцях або робочої зони не повинні перевищувати норм згідно з [7].

Рухомі елементи, зубчасті колеса та частини урухомників технологічного устатковання, що нагріваються, повинні бути закриті кожухами або огороджувальними пристроями.

1. Сіль йодована та йодувальні добавки не токсичні, пожежо- і вибухобезпечні і повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004 і ГОСТ 12.1.011 та Правилам пожежної безпеки України.

Сіль йодована має корозійну дію.

Соляний пил, що потрапляє у ранки на шкірі, поліпшує загоювання, на непошкоджену шкіру не впливає.

1. Під час виробництва і використовування солі йодованої потрібно виконувати організаційно- технічні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки згідно з вимогами ГОСТ 12.1.004 як у нормальному, так і в аварійному режимах роботи.
2. Виробничі і складські приміщення для зберігання йодувальних добавок повинні бути устатковані припливно-витяжною вентиляцією згідно з вимогами ГОСТ 12.4.021, [8; 9] і первинними засобами пожежогасіння згідно з ГОСТ 12.1.004 та додатком 3 до Правил пожежної безпеки України.
3. Освітленість на робочих місцях повинна відповідати вимогам [10].
4. Робочий персонал повинен бути забезпечений: спецодягом та індивідуальними засобами захисту згідно з чинними нормативними документами (рукавицями згідно з ДсТу 1828 або згідно з ГОСТ 12.4.10), окулярами захисними згідно з ГОСТ 12.1.013; респіраторами згідно з ГОСТ 12.4.028, санітарно-побутовим приміщенням згідно з СніП 2.09.04, додержуватися заходів особистої гігієни та проходити попередні і періодичні медогляди згідно з наказом органів охорони здоров’я України № 45 від 31.03.94 р.
5. ВИМОГИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
6. 1. Хімічно забруднені стічні води у технологічному процесі відсутні.
   2. Вміст токсичних речовин у довкіллі повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005 та переліку гранично-допустимих концентрацій і орієнтовно допустимих рівнів дії згідно з [5,11].
   3. Вміст соляного пилу у повітрі робочої зони не повинен перевищувати 5 мг/м3 згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005, а у повітрі населених пунктів — 0,15 мг/м3 згідно з вимогами [12].

Контролювання гранично допустимих викидів у атмосферу треба здійснювати згідно з ГОСТ 17.2.3.02.

1. Охорону ґрунту від забруднення промисловими і побутовими відходами здійснюють згідно з [13].
2. 1. Допустимий вміст хлористого натрію у поверхневих водах не повинен перевищувати 350 мг/м3 згідно з [14].
   2. Матеріали, використані під час виготовляння продукту, повинні мати характеристику пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.044.
3. МАРКУВАННЯ
4. 1. Марковання йодованої солі повинне бути державною мовою, його наносять безпосередньо на споживче та транспортне паковання штампуванням, друкуванням, фарбуванням за трафаретом чи на етикетку (ярлик), що кріпиться до паковання будь-яким способом.

Марковання повинно містити такі дані:

• назву підприємства-виробника; адресу і товарний знак;
• назву продукту, спосіб виготовлення, вид і масову частку йодувальної добавки, крупність;
• склад;
• масу нетто;
• дату виготовлення;
• термін придатності до споживання чи закінчення терміну придатності до споживання, рекомендовану добову дозу вживання;
• умови зберігання;
• штрихове кодування (крім вагового продукту у транспортній тарі);
• познаки цього стандарту.

На пакетиках солі йодованої масою від 1 г до 10 г зазначають такі дані:

• назву і товарний знак підприємства-виробника;
• назву продукту;
• масу нетто;
• дату виготовлення;
• термін придатності до споживання;
• позначення стандарту.

Дозволено наносити іншу інформацію, передбачену чинними нормативними документами, дія яких поширюється на даний продукт.

Під час постачання продукції за межі України повинно бути марковання додатково мовою, передбаченою контрактом чи договором.

1. Марковання транспортної тари повинно містити такі дані:

• назву підприємства-виробника, адресу і товарний знак;
• назву продукту, вид і масову частку йодувальної добавки і крупність;
• кількість пакувальних одиниць для продукту у груповому пакованні;
• масу нетто;
• дату виготовлення;
• термін придатності до споживання;
• позначення цього стандарту.
• 1. Транспортне марковання — згідно з ГОСТ 14192 з нанесенням на транспортне паковання штампуванням, друкуванням, фарбуванням за трафаретом чи на етикетку (ярлик) маніпуляційного знака «Бережіть від вологи!», а продукту у полімерному пакованні — знака «Бережіть від нагрівання!» і таких даних:
• назва підприємства-виробника, товарний знак і адреса;
• назва продукту;
• маса нетто;
• дата виготовлення; умови зберігання;
• позначення цього стандарту.

Етикетку пришивають до мішка, а у групове паковання вкладають усередину.

8. ПАКУВАННЯ

1. Сіль йодовану виробляють у споживчому пакованні і у транспортній тарі, яка дозволена до застосування органами охорони здоров’я України в установленому порядку.

Паковання повинно забезпечувати збереження продукту під час його транспортування, повинно бути якісне, сухе, чисте, вологонепроникне і не допускати просипання продукту крізь тканину та шви мішка; забезпечувати цілісність паковання і зберігання якості солі до закінчення терміну придатності до споживання.

1. Сіль йодовану пакують масою нетто:

до 0,5 кг:

• у баночки з полімерних матеріалів;
• пачки паперові і з картону;
• пакети паперові і з полімерних матеріалів, дозволених до застосовування органами охорони здоров’я України в установленому порядку;

до 2,0 кг:

• у пачки паперові і з картону;
• у пакети паперові і з полімерних матеріалів, дозволених до застосовування органами охорони здоров’я України в установленому порядку і з матеріалу пакувального етикеткового згідно з [15];

до 50 кг:

• у мішки з поліпропіленових ниток, багатошарові паперові і ці самі мішки з плівковим мішком- вкладишем або мішки інших марок, дозволених до застосовування органами охорони здоров’я України в установленому порядку;

до 1,5 т:

• у м’які контейнери і контейнери інших типів, придатних для транспортування сипучих вантажів.

1. Баночки виготовляють з полімерних матеріалів згідно з чинними нормативними документами.
2. Пачки виготовляють згідно з вимогами ГОСТ 12303:

• з паперу марок А-1, А-ІІ, Б-І для паковання харчових продуктів на автоматах згідно з ГОСТ 7247; з паперу інших марок згідно з чинними нормативними документами, дозволеними для використовування органами охорони здоров’я України, та з картону згідно з ГОСТ 7933.

1. Пакети виготовляють згідно з вимогами ГОСТ 13502:

• з паперу марки Д для паковання харчових продуктів на автоматах згідно з ГОСТ 7247, паперу марок А, В, 01, 02, Д і Ж згідно з ГОСТ 8273;
• з матеріалу пакувального етикеткового згідно з [15] або з паперу інших марок, що забезпечують міцність паковання та дозволених до застосовування органами охорони здоров’я України в установленому порядку;
• з плівки полімерної безбарвної чи з пігментом згідно з ГОСТ 10354;
• з плівки поліпропіленової згідно з [16].

1. Мішки використовують:

• паперові багатошарові марок ВМ, ПМ, ВМП, НМ згідно з ГОСТ 2226;
• поліпропіленові згідно з НД [17].

1. Пачки паперові і з картону та пакети паперові заклеюють полівінілацетатною дисперсією згідно з [18].
2. Граничні відхили маси нетто солі йодованої у пачках, пакетах і баночках — згідно з ДСТУ 3583 (ГОСТ 13830).
3. Пачки, пакети і баночки із сіллю йодованою пакують масою нетто:

до 20 кг:

• у ящики з гофрованого картону згідно з ГОСТ 13511 чи згідно з чинними нормативними документами;
• у групове паковання: з термозсідальної плівки згідно з ГОСТ 25951; з двох шарів обгорткового паперу марок А, В, Д і Ж згідно з ГОСТ 8273, марок А-1, Б-1, Д, Е-1 і Е-ІІ згідно з ГОСТ 7247; з мішкового паперу згідно з ГОСТ 2228 чи іншого рівноцінного за показниками якості паперу;
• у мішки паперові багатошарові згідно з ГОСТ 2226 і у мішки пропіленові згідно з НД [17];

до 50 кг:

• у мішки паперові багатошарові згідно з ГОСТ 2226 чи у ці самі мішки з полімерним мішком- вкладишем згідно з ГОСТ 19360;
• у мішки поліетиленові згідно з ГОСТ 17811;
• у мішки комбіновані, де зовнішній мішок тканинний або багатошаровий паперовий згідно з ГОСТ 2226, а внутрішній — багатошаровий паперовий згідно з ГОСТ 2226 чи поліетиленовий мішок- вкладиш згідно з ГОСТ 19360.

Сіль, розфасовану у споживче паковання, укладають в ящики так, щоб уникнути порожнин та переміщення продукту під час транспортування.

Стики клапанів ящиків обклеюють клейкою стрічкою (типу скотч) згідно з чинними нормативними документами чи прошивають металевими скобками на дротово-швейній машині, а після упакування верхні клапани обклеюють клейкою стрічкою (типу скотч) або ящики перев’язують шпагатом згідно з ГОСТ 17308.

Дозволено продукт у споживчому пакованні упаковувати у поліетиленову плівку згідно з ГОСТ 10354 або у поліетиленовий мішок-вкладиш згідно з ГОСТ 19360 з наступним упакуванням у ящики.

Паперові пакети групового паковання обклеюють клейкою стрічкою (типу скотч) згідно з чинними нормативними документами або перев’язують шпагатом згідно з ГОСТ 17308.

1. Горловину паперових, поліпропіленових і комбінованих мішків зашивають машинним способом нитками з бавовняної або синтетичної пряжі згідно з чинними нормативними документами чи іншими нитками, що забезпечують механічну міцність зашиття, а горловину поліетиленових мішків зашивають машинним способом тими самими нитками чи термозварюють.

Дозволено горловину мішків зав’язувати шпагатом згідно з ГОСТ 17308.

1. Граничні відхили маси нетто продукту у мішках, у груповому пакованні і у ящиках — згідно з ДСТУ 3583 (ГОСТ 13830).
2. Сіль йодована у мішках або у груповому пакованні може бути запакована у контейнери типів МКР-1,0 М, МКР-1,0 С згідно з чинними нормативними документами, спеціалізовані контейнери типу СК-1,5 згідно з чинними нормативними документами, м’які поліпропіленові контейнери згідно з [19]; м’які гумовокордні контейнери типів МК-РК, МК-РК-2, МП-9 К згідно з чинними нормативними документами, контейнери типу «Біг-Бег», які поставляють за наявності документа про якість та санітарно- епідеміологічний висновок чи у контейнери інших типів, призначених для перевезення сипучих вантажів.

Маса нетто солі йодованої у контейнерах не повинна перевищувати (1000 ± 40) кг або (1500 ± 60) кг.

1. Залежно від вимог постачання сіль йодовану у мішках або у груповому пакованні дозволено пакувати у транспортний пакет на плоскому піддоні.

9. ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

1. Транспортування і зберігання солі йодованої повинно відповідати вимогам цього стандарту.
2. Сіль йодовану транспортують у пакованні виробника усіма видами транспорту, а також у контейнерах і транспортних пакетах відповідно до правил перевезення вантажів, що забезпечує зберігання продукту.
3. Контейнери із сіллю йодованою дозволено транспортувати у піввагонах, на залізничних платформах, суднах і автомобільним транспортом.

Накриті вагони та контейнери повинні бути сухі, без щілин, з дахом, що не протікає, з люками та дверима, що добре зачиняються. Під час транспортування продукту щілини, проміжки у дверних прорізах і люкові отвори закладають.

Не дозволено транспортувати продукт у забруднених вагонах, контейнерах, автомашинах, трюмах зі слідами забруднювальних, пахучих та отруйних вантажів, що їх перевозили раніше, а також у вагонах, контейнерах і трюмах з фарбою, яка не просохла, пахне або зберегла запах.

Перед навантажуванням продукту підлогу вагонів, автомашин, контейнерів і трюмів треба вист- лати папером або чистими паперовими обрізками чи іншим матеріалом. У вагонах крюки чи частини, що виступають, обгортають папером, підлогу і стіни вагона за узгодженням із замовником оббивають папером чи поліетиленовою плівкою на висоту завантаження продукту.

1. Сіль йодовану у мішках можна перевозити у транспортних пакетах. Пакетування здійснюють згідно з вимогами ГОСТ 23285, ГОСТ 24597 і ГОСТ 26663. Транспортний пакет формують на плоскому піддоні типів П4, 2П4, 20П4 розмірами (800 х 1200) мм чи (1000 х 1200) мм згідно з ГОСТ 9078 та ГОСТ 23285.

Транспортні пакети дозволено скріплювати поліетиленовою термозсідальною плівкою згідно з ГОСТ 25951, поліетиленовою стрічкою згідно з ГОСТ 10354, стретч-плівкою з подальшим скріплюванням металевою стрічкою, поліпропіленовою стрічкою чи поліестровою стрічкою, стропами згідно з чинними нормативними документами чи іншими засобами скріплювання згідно з ГОСТ 26663.

Маса транспортного пакета — не більше ніж 1,5 т.

1. Сіль йодовану зберігають у пакованні виробника в складських приміщеннях на достатній відстані від джерел відкритого вогню та тепла за температури від мінус 20 °С до 50 °С та відносної вологості повітря не більше ніж 75 %.
2. Контролювання за температурним режимом здійснюють постійно за допомогою термометрів згідно з ГОСТ 112, термографів — згідно з чинними нормативними документами, а контролювання за відносною вологістю — за допомогою психрометрів та гігрометрів згідно з чинними нормативними документами.
3. Мішки із сіллю йодованою на складах з цементною або асфальтовою підлогою треба складати в штабелі на піддони, для короткострокового зберігання за умови збереження якості — в один шар на підлогу, покриту поліетиленовою плівкою, мішковиною, брезентом та іншими рівноцінними матеріалами.
4. Відстань між штабелями та стінами складського приміщення, а також опалювальними приладами повинна бути не меншою ніж 1 м.
5. Під час зберігання, транспортування, використовування й утилізації солі йодованої треба виконувати вимоги ГОСТ 12.1.007 і [12].

10. МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАННЯ

1. Відбирання проб

Відбирати і готувати проби для визначання органолептичних і фізико-хімічних показників, зокрема крупності і маси нетто, треба згідно з ДСТУ .1.

Готувати проби для визначання вмісту токсичних елементів треба згідно з ГОСТ 26927, ГОСТ 126930, ГОСТ 26934.

1. Визначання органолептичних показників

Визначати органолептичні показники, зазначені у таблиці 1, треба згідно з ДСТУ .2.

1. Визначання фізико-хімічних показників, крупності і маси нетто

Визначати фізико-хімічні показники, зазначені в таблиці 2, крупність, зазначену у таблиці 4, і масу нетто, зазначену у 4.5.11, треба згідно з ДСТУ .3 — ДСТУ .8, ДСТУ .12, ДСТУ .13, ДСТУ .21 і ДСТУ .22.

Дозволено застосовувати інші методи випробовування, використовуючи імпортне лабораторне устатковання і реактиви, що атестовані у встановленому порядку.

1. Визначання масової частки йоду
2. Визначання масової частки йодид-іона в продукті, йодованому йодидом калію
3. Суть методу

Метод оснований на окисленні йодидів перманганатом калію, вилученні надлишку перманганату калію щавлевою кислотою і титруванні виділеного йоду тіосульфатом натрію.

1. Засоби вимірювальної техніки і допоміжні пристрої

Терези лабораторні загальної призначеності 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г і 4-го класу точності з найбільшою межею зважування 500 г і допустимою похибкою зважування не більшою ніж 0,2 мг і 0,01 г відповідно згідно з ГОСТ 24104.

Набір гир Г-2-210 2-го класу точності та Г-4-410 4-го класу точності згідно з ГОСТ 7328.

Плитка нагрівальна закритого типу згідно з ГОСТ 14919 чи аналогічна згідно з чинними нормативними документами.

Термометр метеорологічний скляний з діапазоном вимірювання від 0 °С до 100 оС, ціною поділки (1 ^ 2) оС і похибкою ± 1 оС згідно з ГОСТ 112 чи аналогічний згідно з чинними нормативними документами.

• Лійки В-75-110 ХС згідно з ГОСТ 25336.К
• Колби мірні 2-100 (500,1000)-2 згідно з ГОСТ 1770.
• Колби конічні Кн 1(2)-250 згідно з ГОСТ 25336.
• Крапельниці згідно з ГОСТ 25336.
• Бюретка 1-3-2-50-0,1 згідно з ГОСТ 29251.
• Піпетки 1-2-2-5(10, 25, 50) згідно з ГОСТ 29227.
• Циліндр 1-100 згідно з ГОСТ 1770.
• Стакани В-150 згідно з ГОСТ 25336.
• Фільтри беззольні «синя стрічка» згідно з чинними нормативними документами.
• Йодид калію згідно з ГОСТ 4232, розчин з масовою часткою 1 %.
• Перманганат калію згідно з ГОСТ 20490, розчин концентрацією с (1/5 КМп04) = 0,1 моль/дм3 (0,1 N).
• Кислота сірчана згідно з ГОСТ 4204, розчин концентрацією с (1/2 Н2304) = 1 моль/дм3 (1 N).
• Кислота щавлева згідно з ГОСТ 22180, розчин концентрацією с (1/2 НгС2О4) = 1 моль/дм3 (1 N).
• Гідроксид натрію згідно з ГОСТ 4328, розчин концентрацією с (NaOH) = 0,1 моль/дм3 (0,1 N).
• Натрій сіркуватистокислий (тіосульфат натрію) 5-водний згідно з ГОСТ 27068, розчин концентрацією с (1/2 Na2S203) = 0,005 моль/ дм3 (0,005 N).
• Крохмаль розчинний згідно з ГОСТ 10163, розчин з масовою часткою 0,5 %.
• Вода здистильована згідно з ГОСТ 6709.

1. Порядок готування до випробовування
2. Готування розчину йодистого калію з масовою часткою 1 %

Розчин йодистого калію з масовою часткою 1 % готують так:

1. г йодистого калію розчиняють водою у мірній колбі місткістю100см3і доводять об’єм розчину водою до мітки.
2. Готування розчину перманганату калію

Розчин концентрацією 0,1 моль/дм3 готують з фіксаналу.

1. Готування розчину сірчаної кислоти

Розчин кислоти концентрацією 1 моль/дм3 готують так: 54 см3 сірчаної кислоти густиною 1830 кг/м3 циліндром переносять у стакан місткістю 1 дм3, в який попередньо налито 946 см3 води, і перемішують.

1. Готування розчину щавлевої кислоти

Розчин кислоти концентрацією 1 моль/дм3 готують так: 90,000 г щавлевої кислоти розчиняють у 250 — 300 см3 води у стакані місткістю 300 см3. Розчин переносять у мірну колбу місткістю 1 дм3 і доводять об’єм розчину водою до мітки.

1. Готування розчину гідроксиду натрію

Розчин концентрацією 0,1 моль/дм3 готують з фіксаналу.

1. Готування розчину тіосульфату натрію

Розчин тіосульфату натрію концентрацією с (Na2S203) = 0,005 моль/дм3 (0,005 N) готують з розчину концентрацією 0,1 N розведенням його у мірному посуді у 20 разів. Титр розчину періодично контролюють (за чистим йодом, біхроматом калію чи перманганатом калію).

1. Готування розчину крохмалю (індикатора)

Розчин крохмалю з масовою часткою 0,5 % готують так: 0,5 г крохмалю розчиняють у 3—5 см3 насиченого розчину хлористого натрію до одержання однорідної суспензії і вливають у 95—97 см3 гарячого (нагрітого до кипіння) насиченого розчину хлористого натрію, одночасно перемішуючи розчин.

Не дозволено для готування розчину використовувати картопляний крохмаль.

Дозволено готувати розчин без використовування розчину хлористого натрію.

1. Порядок проведення випробовування
2. г солі з йодувальною добавкою у вигляді йодиду калію розчиняють у 80 см3 води у стакані. Розчин фільтрують у конічну колбу, фільтр тричі промивають водою. До фільтрату додають, помішуючи, 4 см3 розчину гідроксиду натрію і 5 см3 розчину перманганату калію. Після інтенсивного перемішування в одержану суміш додають 1,5 см3 розчину сірчаної кислоти і підігрівають до температури від 70 оС до 80 оС.

Надлишок перманганату калію руйнують доданням 5 см3 розчину щавлевої кислоти. Якщо розчин не знебарвлюється, додають ще кілька крапель щавлевої кислоти і перемішують.

Після охолодження розчину до кімнатної температури додають 10 см3 свіжоприготовленого розчину йодистого калію.

Колбу закривають корком, витримують у темному місці 10—15 хв, після чого титрують з бюретки розчином тіосульфату натрію концентрацією 0,005 моль/дм3 спочатку без крохмалю до солом’яно- жовтого кольору, потім додають 1 см3 крохмалю і продовжують титрувати до зникнення забарвленості.

Одночасно проводять три паралельних визначання з однієї наважки солі, а контрольне випробовування проводять з тими самими кількостями реактивів, використовуючи іншу наважку солі, яка не оброблена йодувальною добавкою.

1. Опрацьовування результатів

Масову частку йодид-іона (Х1) у відсотках розраховують за формулою:

Х1 =- ^2)0.0001061100%,(1)

m

деV1 — об’єм розчину тіосульфату натрію, витрачений на титрування аналізованої проби, см3;

V2—об’єм розчину тіосульфату натрію, витраченийна титрування контрольного розчину,

см3;3

0,0001061 — маса іона йоду, еквівалентна масі тіосульфату натрію в 1 см3 розчину концентрацією 0,005 моль/дм3, г;

m—маса сухої наважки солі, г;

100—коефіцієнт перерахунку грамів у відсотки.

За результатберуть середнє арифметичне значення результатів двох паралельних визначань, одержаних з однієї наважки продукту, допустима розбіжність між якими не повинна перевищувати 0,0005 %, якщо вміст йоду — до 0,005 %.

Допустима розбіжність між результатами випробовування, виконаними у двох різних лабораторіях, не повинна перевищувати 0,001 %, що відповідає 10 мг/кг, щодо середнього арифметичного за довірчої ймовірності Р = 0,95.

Опрацьовування результатів виконують до п’ятого десяткового знака і заокруглюють до четвертого десяткового знака.

1. Визначання масової частки йодат-іона в продукті, йодованому йодатом калію
2. Суть методу

Метод оснований на взаємодії йодноватокислого калію з йодистим калієм у кислому середовищі й титруванні йоду, що виділився, розчином тіосульфату натрію.

1. Засоби вимірювальної техніки і допоміжні пристрої

Використовують засоби вимірювальної техніки та допоміжні пристрої (8.4.1.2), а також додатково розчин сірчаної кислоти з масовою часткою 5 %.

1. Порядок готування до випробовування
2. Готування розчину сірчаної кислоти з масовою часткою 5 %

Розчин сірчаної кислоти з масовою часткою 5 % готують так: 2,7 см3 кислоти густиною 1830 кг/м3 піпеткою переносять у стакан місткістю 100 см3, в який попередньо налито 97,3 см3 води, і перемішують.

1. Порядок проведення випробовування
2. г солі з йодувальною добавкою у вигляді йодату калію розчиняють у 100 см3 води в конічній колбі з притертим корком місткістю 250 см3. У разі одержання мутного розчину його фільтрують, доливають 10 см3 розчину йодистого калію, 5 см3 розчину сірчаної кислоти, закривають корком, перемішують і витримують 10 хв у темному місці.

Потім титрують з бюретки розчином тіосульфату натрію до солом’яно-жовтого кольору, додають 1 см3 розчину крохмалю і титрують до знебарвлювання розчину.

Одночасно проводять три паралельних визначання з однієї наважки солі, а контрольне визначання проводять з іншої наважки солі, не обробленої йодувальною добавкою, з використовуванням тих самих кількостей реактивів.

1. Опрацьовування результатів

Масову частку іона йоду (Х2), у відсотках, розраховують за формулою:

(У1 - V2) ? 0,0001061

Х2^100%,(2)

m

де V1—об’єм розчину тіосульфату натрію, витрачений на титрування випробної проби, см3;

V2—об’єм розчину тіосульфату натрію, витрачений на титрування контрольного розчину, см3;

0,0001061 — маса іона йоду, еквівалентна масі тіосульфату натрію в 1 см3 розчину концентрацією 0,005 моль/дм3, г;

m—маса сухої наважки солі, г;

100 %—коефіцієнт перерахунку грамів у відсотки.

За результат беруть середнє арифметичне значення результатів двох паралельних визначань, виконаних з однієї наважки проби, допустима розбіжність між якими не повинна перевищувати 0,00054 %, що відповідає 5,4 мг/кг, якщо вміст йоду — до 0,005 %.

Допустима розбіжність між результатами випробовування тієї самої проби продукту, виконаними у двох різних лабораторіях, не повинна перевищувати 0,0008 %, що відповідає 8,0 мг/кг, щодо середнього арифметичного за довірчої імовірності Р = 0,95.

Обчислювання виконують до п’ятого десяткового знака і заокруглюють до четвертого десяткового знака.

1. Визначання показників безпеки

Визначання вмісту токсичних елементів, зазначених у таблиці 3, проводять згідно з ГОСТ 26927; ГОСТ 26930 — ГОСТ 26934.

Визначання вмісту радіонуклідів проводять згідно з методиками, затвердженими органами охорони України.

1. Контролювання якості сировини і матеріалів

Контролювання якості сировини і матеріалів, зазначених у 4.3, проводять згідно з документами, які посвідчують якість продукції підприємства-виробника.

1. Контролювання якості марковання і паковання

Якість марковання і паковання визначають згідно з ДСТУ .27.

1. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
2. 1. Приймання солі йодованої — згідно з ДСТУ 3583 (ГОСТ 13830).
   2. Вимоги безпеки згідно з розділами 5 і 6 контролюють під час готування і освоєння виробництва у порядку, який встановлено органами Держсаннагляду.
3. ВКАЗІВКИ ЩОДО ЗАСТОСОВУВАННЯ
4. 1. Сіль йодовану застосовують як профілактичний засіб для масової профілактики захворювання населення, пов’язаного з йодною недостатністю.

Добова норма вживання продукту складає до 5 г.

Використовувати сіль йодовану дозволено в продуктах, температура яких не перевищує 80 оС.

1. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
2. 1. Виробник гарантує відповідність якості солі йодованої вимогам цього стандарту за дотримання умов транспортування та зберігання.
   2. Термін придатності до споживання солі йодованої:

• 6 місяців з дня виготовлення — у разі йодування кам’яної і осідної солі йодувальною добавкою йодиду калію;
• 9 місяців з дня виготовлення — у разі йодування кам’яної і осідної солі йодувальною добавкою йодату калію;
• 12 місяців з дня виготовлення — у разі йодування виварної солі йодувальними добавками йодиду калію та йодату калію згідно з ДСТУ 3583 (ГОСТ 13830).

Після закінчення терміну придатності до споживання сіль йодовану реалізують як кухонну сіль.