Визначання хлорорганічних пестицидів та поліхлорованих біфенілів методом газорідинної хроматографії
ДСТУ 4514:2006
Видання офіційне
Київ
ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ 2007
ПЕРЕДМОВА
РОЗРОБНИКИ: С. Овчинникова; Л. Хахаліна; Ю. Фокін (керівник розробки)
Право власності на цей документ належить державі.
Відтворювати, тиражувати і розповсюджувати його повністю чи частково на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено.
Стосовно врегулювання прав власності треба звертатися до Держспоживстандарту України
Держспоживстандарт України, 2007
ЗМІСТ
С.
ДСТУ 4514:2006 НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
РИБА, ІНШІ ВОДНІ ЖИВІ РЕСУРСИ
ТА ХАРЧОВА ПРОДУКЦІЯ З НИХ
Визначання хлорорганічних пестицидів та поліхлорованих біфенілів методом газорідинної хроматографії
РЫБА, ПРОЧИЕ ВОДНЫЕ ЖИВЫЕ РЕСУРСЫ И ПИЩЕВАЯ ПРОДУКЦИЯ ИЗ НИХ
Определение хлорорганических пестицидов и полихлорированных бифенилов методом газожидкостной хроматографии
FISH, OTHER WATER FRESH RESOURCES AND FOOD STUFFS FROM THEM
Detection of chlorine-organik pesticids and polychlorinated bifenils by method of gas-liquid chromatography
Чинний від 2007-01-01
Цей стандарт поширюється на рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них (далі за текстом — продукцію) і встановлює метод газорідинної хроматографії для визначання хлорорганічних пестицидів п,п"ДдТ, п,п"ДДЕ, п,п"ДДД, a-ГХЦГ, р-ГХЦГ, у-ГХЦГ, гептахлору і поліхлорованих біфенілів: арохлору.
Метод базується на екстракції ХОП і ПХБ органічними розчинниками, очищенні екстрактів, розділенні ХОП і ПХБ (дегідрохлоруванні) і їхньому кількісному визначанні методом газорідинної хроматографії на хроматографі з детектором за захопленням електронів.
Стандарт придатний для цілей сертифікації.
У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:
ДСТУ 3326-96 Риба, морські безхребетні, водорості та продукти їх перероблення. Терміни та визначення
ДСТУ 3403-96 Продукція рибної промисловості. Класифікація. Номенклатура показників якості
ДСТУ 3985-2000 Хроматографія газова. Терміни та визначення
ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования (Пожежна безпека. Загальні вимоги)
ГОСТ 83-79 Натрий углекислый. Технические условия (Натрій вуглекислий. Технічні умови)
ГОСТ 1277-75 Серебро азотнокислое. Технические условия (Срібло азотнокисле. Технічні умови)
ГОСТ 1770-74 Посуда мерная лабораторная стеклянная. Цилиндры, мензурки, колбы, пробирки. Технические условия (Посуд мірний лабораторний скляний. Циліндри, мензурки, колби, пробірки. Технічні умови)
ГОСТ 2603-79 Ацетон. Технические условия (Ацетон. Технічні умови)
ГОСТ 3956-76 Силикагель технический. Технические условия (Силікагель технічний. Технічні умови) Видання офіційне
ГОСТ 4166-76 Натрий сернокислый. Технические условия (Натрій сірчанокислий. Технічні умови)
ГОСТ 4201-79 Натрий углекислый кислый. Технические условия (Натрій вуглекислий кислий. Технічні умови)
ГОСТ 4204-77 Кислота серная. Технические условия (Кислота сірчана. Технічні умови)
ГОСТ 5556-81 Вата медицинская гигроскопическая. Технические условия (Вата медична гігроскопічна. Технічні умови)
ГОСТ 5955-75 Бензол. Технические условия (Бензол. Технічні умови)
ГОСТ 6709-72 Вода дистиллированная. Технические условия (Вода здистильована. Технічні умови)
ГОСТ 7631-85 Рыба, морские млекопитающие, морские беспозвоночные и продукты их переработки. Правила приемки, органолептические методы оценки качества, методы отбора проб для лабораторных испытаний (Риба, морські ссавці, морські безхребетні і продукти їхнього переробляння. Правила приймання, органолептичні методи оцінювання якості, методи відбирання проб для лабораторного випробовування)
ГОСТ 7636-85 Рыба, морские млекопитающие, морские беспозвоночные и продукты их переработки. Методы анализа (Риба, морські ссавці, морські безхребетні і продукти їхнього переробляння. Методи аналізування)
ГОСТ 8756.0-70 Продукты пищевые консервированные. Отбор проб и подготовка их к испытанию (Продукти харчові консервовані. Відбирання проб і готування їх до випробовування)
ГОСТ 9147-80 Посуда и оборудование лабораторные фарфоровые. Технические условия (Посуд і устатковання лабораторні порцелянові. Технічні умови)
ГОСТ 9293-74 (ИСО 2435-73) Азот газообразный и жидкий. Технические условия (Азот газоподібний і рідкий. Технічні умови)
ГОСТ 12026-76 Бумага фильтровальная лабораторная. Технические условия (Папір фільтрувальний лабораторний. Технічні умови)
ГОСТ 18300-87 Спирт этиловый ректификованный технический. Технические условия (Спирт етиловий ректифікований технічний. Технічні умови)
ГОСТ 20015-88 Хлороформ. Технические условия (Хлороформ. Технічні умови)
ГОСТ 20490-75 Калий марганцевокислый. Технические условия (Калій марганцевокислий. Технічні умови)
ГОСТ 21240-89 Скальпели и ножи медицинские. Общие технические требования и методы испытаний (Скальпелі і ножі медичні. Загальні технічні вимоги і методи випробовування)
ГОСТ 21400-75 Стекло химико-лабораторное. Технические требования. Методы испытаний (Скло хіміко-лабораторне. Технічні вимоги. Методи випробовування)
ГОСТ 24104-88 Весы лабораторные общего назначения и образцовые. Общие технические условия (Ваги лабораторні загального призначення і зразкові. Загальні технічні умови)
ГОСТ 24363-80 Калия гидроокись. Технические условия (Калію гідроксид. Технічні умови) ГОСТ 25336-82 Посуда и оборудование лабораторные стеклянные. Типы, основные параметры и размеры (Посуд та устатковання лабораторні скляні. Типи, основні параметри та розміри) ГОСТ 29227-91 (ИСО 835-1-81) Посуда лабораторная стеклянная. Пипетки градуированные. Часть 1. Общие требования (Посуд лабораторний скляний. Піпетки поградуйовані. Частина 1. Загальні вимоги).
3. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ
У цьому стандарті використано терміни та визначення понять згідно з ДСТУ 3326, ДСТУ 3403 та ДСТУ 3985.
Також використано такі терміни та їх визначення: хлорорганічні пестициди, хлорпохідні багатоядерних вуглеводнів, циклопарафінів, сполуки дієнового ряду, аліфатичних карбонових кислот — токсичні речовини хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких зазнають ураження рослини, тварини, люди і пошкоджуються матеріальні цінності поліхлоровані біфеніли.
Ароматичні сполуки, які складаються з двох бензольних кілець, з’єднаних через між’ядерний зв’язок С — С, і у яких від одного до десяти атомів заміщено атомами Cl в орто-, мета- чи пара- положеннях — токсичні речовини, внаслідок діяльності яких зазнають ураження рослини, тварини, люди і пошкоджуються матеріальні цінності. ПХБ використовують як теплоносії, холодоагенти, пластифікатори, розчинники, мастила, фунгіциди, компоненти фарб, лаків, клеїв.
У цьому стандарті використані такі познаки та скорочення:
ХОП— хлорорганічні пестициди;
ПХБ— поліхлоровані біфеніли;
х. ч.— хімічно чистий;
мкл— мікролітр;
мкг— мікрограм;
нг— нанограм;
Н— нормальність (концентрація розчину);
п,п"ДДТ— 4,4"-дихлордифенілтрихлоретан;
п,п"ДДЕ— 4,4"-дихлордифенілдихлоретилен;
п,п"ДДД— 4,4"-дихлордифенілдихлоретан;
a-ГХЦГ— стереоізомер альфа 1,2,3,4,5,6 гексахлорциклогексану;
Р-ГХЦГ— стереоізомер бета 1,2,3,4,5,6 гексахлорциклогексану;
у-ГХЦГ— стереоізомер гамма 1,2,3,4,5,6 гексахлорциклогексану;
гептахлор — 1,4,5,6,7,8,8-гептахлор-4,7-ендометилен-3а,4,7,7а-тетрагідроінден.
Під час роботи з приладами та апаратами треба суворо дотримуватися інструкції з безпеки праці, відповідно до паспортів та інструкцій з експлуатації, які необхідно зберігати на робочих місцях.
6. МЕТОД ВІДБИРАННЯ І ГОТУВАННЯ ПРОБ
Відбирання та готування проб до аналізування треба здійснювати згідно з ГОСТ 7631, ГОСТ 7636, ГОСТ 8756.0.
З об’єднаної лабораторної проби для випробовування треба відібрати дві однакові наважки масою від 10 г до 20 г, які зважені з абсолютною похибкою не більше ніж 0,01 г.
7. АПАРАТУРА, МАТЕРІАЛИ, РЕАКТИВИ
Перелік апаратури, матеріалів і реактивів, які потрібно використовувати під час випробовування:
Дозволено використовувати інші види апаратури, реактивів і матеріалів з технічними і метрологічними характеристиками не нижче зазначених.
8. ГОТУВАННЯ ДО ВИПРОБОВУВАННЯ
Новий чи сильно забруднений лабораторний посуд після миття у розчині мийного засобу треба промити водопровідною водою й ополоснути здистильованою водою. Безпосередньо перед використовуванням висушений посуд треба додатково ополоснути перегнаним органічним розчинником.
Перед початком роботи потрібно перевірити чистоту розчинників, для чого концентрують 100 см3 розчинника до об’єму 1 см3 і 5 мкл концентрованого розчинника вводять у випарник хроматографа.
За наявності незначних за величиною піків (сигналів) менше ніж 10 % від висоти максимального піка стандартного розчину на хроматограмі розчинника, додаткового очищення такі розчинники не потребують, але потрібно їх враховувати під час опрацьовування результатів аналізування. За наявності піків висотою більше ніж 10 % від висоти максимального піка стандартного розчину треба провести додаткове очищення (перегонку розчинників).
Очищення гексану, бензолу, петролейного ефіру проводять перегонкою у присутності нітрату срібла з масовою концентрацією 81,1 г/дм3 чи активованого вугілля з масовою концентрацією 1 г/дм3, відбираючи відігнані фракції гексану за температури від 60 оС до 70 оС, бензолу — за температури від 78 оС до 81 оС, петролейного ефіру — за температури від 40 оС до 60 оС. Гексан потрібно звільнити від залишків ароматичних сполук, для чого послідовно промивають концентрованою сірчаною кислотою, концентрованим розчином перманганату калію у сірчаній кислоті, а потім водою, після чого зневоднюють прожареним натрієм сірчанокислим.
За потреби ацетон очищують руйнуванням усіх домішок перегонкою у присутності перманганату калію з концентрацією 10 г/дм3 і натрію вуглекислого з концентрацією 2 г/дм3 за температури 56 оС і зневоднюють прожареним натрієм сірчанокислим.
Хлороформ промивають 5 разів здистильованою водою у співвідношенні 2:1, а потім зневоднюють прожареним натрієм сірчанокислим, переганяють за температури 61 оС.
Ефір діетиловий обробляють перманганатом калію і гідроксидом калію з масовою концентрацією 5 г/дм3 і 10 г/дм3 відповідно протягом 24 год, а потім переганяють за температури 35,6 оС.
Очищені розчинники зберігають у темній склянці з притертою пробкою у прохолодному місці не більше 6 тижнів.
Силікагель промивають 50 см3 петролейного ефіру, який після промивання видаляють. Наступну порцію розчинника пропускають через силікагель, віджимають грушею й випаровують до об’єму 5 см3. Із одержаного розчину відбирають шприцом 5 мкл упареного екстракту і вводять у випарник хроматографа. Появлення на хроматограмі додаткового піка свідчить про те, що силікагель забруднений.
Очищення силікагелю треба проводити бензолом чи сумішшю бензолу і петролейного ефіру у співвідношенні 1:1, для чого силікагель заливають бензолом чи сумішшю і витримують добу. Потім бензол або суміш відганяють під вакуумом на ротаційному випарнику, а силікагель висушують у витяжній шафі за температури 20 оС. Зберігають очищений силікагель без доступу повітря у скляній колбі з притертою пробкою.
Усі органічні розчинники, що залишаються після випаровування проб, і промивання колонок, можуть бути використані вдруге після перегонки у присутності активованого вугілля чи нітрату срібла з масовою концентрацією 1 г/дм3.
Суміш ХОП-5 складається із:
У мірну колбу місткістю 25 см3 поміщають 2,5 см3 стандартного розчину ХОП-5, 2,5 см3 стандартного розчину a-ГХЦГ, 2,5 см3 стандартного розчину р-ГХЦГ і доводять об’єм розчину до позначки очищеним гексаном за постійного помішування.
Отриманий основний стандартний розчин містить:
4,4"ДДЕ — 0,005 мг/см3;гептахлору — 0,002мг/см3;
4,4"ДДД — 0,010 мг/см3;a-ГХЦГ— 0,010мг/см3;
4,4"ДДТ —0,010 мг/см3;р-ГХЦГ— 0,010мг/см3;
g-ГХЦГ— 0,002мг/см3.
У мірну колбу місткістю 100 см3 поміщають 2 см3 основного стандартного розчину ХОП і доводять об’єм розчину до позначки очищеним гексаном за постійного помішування.
Отриманий робочий розчин містить:
4,4"ДДЕ — 0,100 мкг/см3 ;гептахлор — 0,04 мкг/см3;
4,4"ДДД — 0,200 мкг/см3;a-ГХЦГ— 0,200мкг/см3;
4,4"ДДТ — 0,200 мкг/см3;р-ГХЦГ— 0,200мкг/см3;
g-ГХЦГ— 0,04 мкг/см3.
Відповідно до чутливості газового хроматографа, очікуваного вмісту хлорорганічних пестицидів п,п"ДДТ, п,п"ДДЕ, п,п"ДДД, a-ГХЦГ, р-ГХЦГ, g-ГХЦГ, гептахлору і поліхлорованих біфенілів арохлору у досліджуваному зразку використовують розведення робочих розчинів ХОП і ПХБ.
У мірну колбу місткістю 50 см3 поміщають 35 см3 робочого розчину і додають 15 см3 очищеного гексану, ретельно перемішують і доводять об’єм розчину до позначки очищеним гексаном. Отриманий розчин № 1 містить 0,028 нг g-ГХЦГ у 1 мкл, а у 5 мкл — 0,14 нг.
У мірну колбу місткістю 50 см3 поміщають 20 см3 робочого розчину і додають 25 см3 очищеного гексану, ретельно перемішують і доводять об’єм розчину до позначки очищеним гексаном. Отриманий розчин № 2 містить 0,02 нг g-ГХЦГ у 1 мкл, а у 5 мкл — 0,1 нг.
У мірну колбу місткістю 50 см3 поміщають 15 см3 робочого розчину і додають 35 см3 очищеного гексану, ретельно перемішують і доводять об’єм розчину до позначки очищеним гексаном.
Отриманий розчин № 3 містить 0,12 нг g-ГХЦГ у 1 мкл, а у 5 мкл — 0,6 нг.
У мірну колбу місткістю 25 см3 поміщають 2,5 см3 розчину ГСО арохлору з концентрацією 0,100 мг/см3 і доводять об’єм розчину до позначки очищеним гексаном за постійного перемішування. Отриманий основний стандартний розчин ПХБ містить арохлору 10 мкг у 1 см3.
Робочий стандартний розчин ПХБ готують розведенням основного стандартного розчину ПХБ очищеним гексаном у співвідношенні 1:10. Отриманий робочий стандартний розчин ПХБ містить 1 мкг арохлору в 1 см3.
Після готування стандартних розчинів колби з розчином зважують на вагах лабораторних загальної призначеності 4 кл. з точністю до другого десяткового знака і отримані значення маси записують у робочому журналі.
Перед використовуванням колбу зі стандартним розчином треба витримати за температури 20 оС протягом 30 хв, після чого зважити до другого десяткового знака і, за потреби, масу колби зі стандартним розчином довести очищеним гексаном до маси, зазначеної у робочому журналі. Відібравши необхідну кількість робочого стандартного розчину, колбу з розчином потрібно знову зважити і її масу зафіксувати у робочому журналі.
Готування приладу до роботи, його вмикання і виведення на робочий режим потрібно здійснювати згідно з технічними інструкціями до газового хроматографа.
9. ВИЗНАЧАННЯ ХОП І ПХБ У ЗРАЗКАХ ПРОБ ПРОДУКЦІЇ
Визначання вмісту ХОП і ПХБ складається з трьох послідовних етапів: екстракції, очищення екстрактів і газохроматографічного аналізування. За одночасної присутності у пробі ХОП і ПХБ для їх поділяння проводять лужне дегідрохлорування.
Залежно від жирності і вологості випробної продукції екстракцію проб виконують різними методами.
Наважку подрібненого досліджуваного зразка масою від 10 г до 20 г (10 г беруть з високожир- ного матеріалу), зважену з похибкою не більше ніж 0,01 г, розтирають у порцеляновій ступці, додаючи безводний натрій сірчанокислий до одержання розсипчастої маси.
Розсипчасту масу зразка з натрієм сірчанокислим переносять у конічну колбу об’ємом 250 см3, додають гексан чи інший розчинник (хлороформ або петролейний ефір) у такій кількості, щоб маса зразка була повністю покрита розчинником, закривають колбу притертою пробкою і екстрагують протягом 30 хв на апараті для струшування. Колбу з екстракційною сумішшю залишають на 12 год.
Після 12 год колбу з екстракційною сумішшю поміщають на апарат для струшування та екстрагують протягом 1 год. Після екстракції вміст колби фільтрують через складчастий фільтр у мірний циліндр об’ємом 100 см3. Вихідну конічну колбу двічі промивають 25 см3 гексану. Розчинник випаровують під вакуумом (300 мм рт. ст.) на ротаційному випарнику. Об’єм екстракту доводять гексаном до 100 см3.
Під час дослідження нежирної сировини риби та інших продуктів моря екстракцію ліпідів проводять таким методом: від 10 г до 25 г подрібненого зразка, зваженого з похибкою не більше ніж 0,01 г, розтирають у порцеляновій ступці з безводним натрієм сірчанокислим до одержання розсипчастої маси. Розсипчасту масу зразка з безводним натрієм сірчанокислим переносять у конічну колбу об’ємом 250 см3 і екстрагують гексаном чи петролейним ефіром з розрахунку 3-х об’ємів розчинника на одну вагову частину проби. Екстракти збирають у ділильну лійку, промивають тричі 40 см3 водного розчину натрію сірчанокислого з масовою часткою 2 %, струшують вручну протягом 3 хв. Потім верхній гексановий шар відокремлюють від водного розчину натрію сірчанокислого та висушують його фільтруванням через лійку з натрієм сірчанокислим (попередньо змоченим гексаном до появлення першої краплі). Екстракт переносять у мірний циліндр і об’єм доводять очищеним гексаном до 100 см3.
Під час дослідження сухих продуктів (сухі білкові концентрати, водорості тощо) пробу масою 10 г, зважену з похибкою не більше ніж 0,01 г, поміщають у круглодонну колбу об’ємом 250 см3 і тричі екстрагують 50 см3 ацетону, кожного разу нагріваючи колбу на водяній бані до закипання розчинника. Екстракти поєднують, ацетон відганяють у ротаційному випарнику за температури водяної бані від 20 оС до 25 оС. Рідку фазу, що залишилася у колбі, тричі екстрагують 20 см3 гексану, переносять гексановий екстракт у мірний циліндр і об’єм доводять гексаном до 100 см3.
Очищення екстрактів проводять різними методами, а саме:
У колонку поміщають близько 500 мг знежиреної вати і насипають від 70 см3 до 75 см3 силікагелю АСКГ. Адсорбент ущільнюють постукуванням дерев’яним молоточком, промивають 50 см3 петролейного ефіру і віджимають за допомогою гумової груші.
На колонку вносять порціями по 25 см3 екстракт, підготовлений, як зазначено вище, дають рідині стекти і знову адсорбент віджимають, розчинник відкидають.
Пестициди елююють у круглодонну колбу ротаційного випарника об’ємом 250 см3 сумішшю із 30 см3 бензолу та 80 см3 петролейного ефіру, яку вносять порціями по 20 см3. Через 10 хв після стікання останньої краплі розчинника адсорбент знову віджимають.
Елюат концентрують випаровуванням розчинника у витяжній шафі за температури 20 оС. Концентрований елюат переносять гексаном у циліндр місткістю 10 см3, тричі обполіскують відгінну колбу 2 см3 гексану і переносять до того самого циліндра.
Очищений екстракт випаровують до об’єму 4 см3 у витяжній шафі за температури 20 оС.
Під час очищення екстракту сірчаною кислотою екстракт об’ємом 100 см3 поміщають у круглодонну колбу ротаційного випарника і випаровують розчинник. Концентрований екстракт переносять у ділильну лійку об’ємом від 30 см3 до 50 см3, тричі обполіскуючи колбу ротаційного випарника 2 см3 гексану.
У ділильну лійку додають 5 см3 концентрованої сірчаної кислоти і суміш обережно перемішують 10 разів рухом униз та залишають до поділення на шари. Нижній шар відпрацьованої сірчаної кислоти зливають. Очищення повторюють до одержання безбарвного шару сірчаної кислоти. За потреби процес очищення продовжують наступного дня.
Для видалення залишків сірчаної кислоти до очищеного екстракту у ділильну лійку додають 3 рази по 3 см3 розчину натрію вуглекислого кислого з концентрацією 0,5 моль/дм3 (0,5 Н), обережно перемішують, нижній шар зливають, а гексановий екстракт промивають здистильованою водою до нейтральної реакції промивних вод (контроль — за папером індикаторним універсальним). Екстракт висушують, фільтруючи через лійку з висушеним натрієм сірчанокислим (попередньо змоченим гексаном до появи першої краплі) у мірну пробірку. Після фільтрування шар осушувача промивають від 4 см3 до 5 см3 гексану і віджимають його пробкою. Висушений екстракт випаровують до об’єму 4 см3 у витяжній шафі за температури 20 оС.
Незалежно від методу очищення екстрактів на хроматографічній скляній колонці чи сірчаною кислотою подальший поділ ХОП і ПХБ відбувається за однією схемою, заснованою на їхній різній стійкості до дії лугів у спиртовому середовищі. Під час нагрівання п,п" ДДТ перетворюється на п,п" ДДЕ, п,п" ДДД на відповідний олефін, а ПХБ залишаються незмінними. Під час порівняння хроматограм екстрактів до і після дегідрохлорування за різницею висот відповідних піків визначають кількість ХОП, а за піками, що залишилися незмінними, визначають кількість ПХБ. Очищений гексановий екстракт об’ємом 4 см3 ділять порівну на дві частини: відбирають 2 см3 для визначання ХОП (екстракт № 1), інші 2 см3 (екстракт № 2) піддають лужному дегідрохлоруванню, поміщаючи ці 2 см3 у плоскодонну колбу об’ємом 50 см3.
У колбу з екстрактом № 2 додають від 0,4 г до 0,5 г плавленого калію гідроксиду (чотири «коржі») і 2 см3 етилового спирту. Колбу закривають зворотним водяним холодильником. Суміш нагрівають, перемішуючи на магнітній мішалці, за температури від 50 оС до 55 оС протягом 30 хв з моменту розчинення лугу у реакційній суміші.
Після охолодження суміші до температури 20 оС холодильник знімають і шліф холодильника промивають у ту саму колбу 2 см3 гексану, а потім усю суміш з колби переносять у ділильну лійку об’ємом 25 см3 чи 50 см3, колбу двічі обполіскують 2 см3 гексану, зливаючи гексан у ту саму ділильну лійку.
До суміші у ділильній лійці додають 4 см3 здистильованої води для руйнування однофазної системи, обережно перемішують вміст ділильної лійки, гексановий шар відокремлюють у іншу ділильну лійку, а водно-спиртовий шар тричі екстрагують 2 см3 гексану.
Водно-спиртовий шар зливають і видаляють. Об’єднані гексанові екстракти двічі промивають 2 см3 1%-м розчином сірчаної кислоти для нейтралізації лугу, а потім здистильованою водою до нейтральної реакції промивних вод (контроль — за папером індикаторним універсальним).
Очищений гексановий екстракт сушать фільтруванням через безводний натрій сірчанокислий, для чого попередньо у лійку закладають шар знежиреної вати, приблизно 2 г безводного натрію сірчанокислого, змочують гексаном до першої краплі, потім вносять гексановий екстракт, дають екстракту стекти у мірну пробірку, ділильну лійку та лійку з безводним натрієм сірчанокислим та залишками гексанового екстракту обполіскують двічі 2 см3 гексану, зливаючи гексан у ту саму мірну пробірку.
Гексановий екстракт (як для визначання ХОП, так і для визначання ПХБ) сушать досуха струмом повітря у витяжній шафі за температури 20 оС, додають піпеткою з поділками точний об’єм гексану 2,0 см3, ретельно обполіскують мірну пробірку і аліквотні частини 5 мкл кожного екстракту послідовно вводять у хроматограф з детектором за захопленням електронів.
10. ВИМІРЮВАННЯ
Умови хроматографування потрібно підбирати індивідуально для кожного приладу, змінюючи швидкість газу-носія, температури колонки, випарника, детектора до одержання максимальної чутливості.
Як газ-носій, треба використовувати азот особливої чистоти, який, проходячи через сорбент, захоплює слабко сорбовані компоненти, а добре утримувані відстають і виходять з колонки з га- зом-носієм пізніше. Склад вихідного газу контролює детектор, який подає сигнал на підсилювач, а потім на самописі реєструється хроматограма.
12. МЕТРОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Метрологічні характеристики методу газорідинної хроматографії визначання хлорорганічних пестицидів та поліхлорованих біфенілів у рибі, інших водних живих ресурсах та харчовій продукції з них за Р = 0,95 наведені у таблиці 1.
Таблиця 1 — Метрологічні характеристики методу газорідинної хроматографії
Речовина | Границя виявлення | Середнє значення визначання | Відносна квадратична похибка одиничного вимірювання, Sn | Середня квадратична похибка результатів вимірювання середнього арифметичного, S. | Систематична відносна похибка вимірювання, 5і |
a-ГХЦГ | від 0,003 мг/кг до 0,5 мг/кг | 85,50 % | 2,35 % | 1,08 % | ± 4,90 % |
р-ГХЦГ | від 0,002 мг/кг до 0,5 мг/кг | 85,70 % | 10,4 % | 3,07 % | ± 11,07 % |
g-ГХЦГ | від 0,002 мг/кг до 0,5 мг/кг | 62,60 % | 6,88 % | 3,08 % | ± 13,67 % |
Гептахлор | від 0,004 мг/кг до 0,5 мг/кг | 80,54 % | 6,5 % | 4,02 % | ± 11,90 % |
Кінець таблиці 1
Відносна квадратична похибка одиничного вимірювання, Sn
Середня квадратична похибка результатів вимірювання середнього арифметичного, Sx
Середнє
значення
визначання
Систематична відносна похибка вимірювання, 5і
Границя
виявлення
Речовина
від 0,009 мг/кг до 1,0 мг/кг
82,00 %
8,12 %
3,63 %
± 12,30 %
ДДД
від 0,02 мг/кг до 2,0 мг/кг
70,25 %
5,85 %
2,92 %
± 11,56 %
ДДТ
від 0,007 мг/кг до 1,0 мг/кг
69,60 %
8,17 %
3,66 %
± 14,61 %
ДДЕ
від 0,05 мг/кг до 5,0 мг/кг
86,00 %
8,50 %
2,70 %
± 8,05 %
Арохлор