МОЛОКО. ДСТУ ISO 488:2007. Визначання масової частки жиру Жироміри Ґербера (ISO 488:1983, IDT) ДСТУ ISO 488:2007. Київ ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ 2009

ДСТУ ISO 488:2007. МОЛОКО

Визначання масової частки жиру Жироміри Ґербера (ISO 488:1983, IDT)

ДСТУ ISO 488:2007

Видання офіційне

Київ

ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ 2009

ПЕРЕДМОВА

1. ВНЕСЕНО: Технологічний інститут молока та м’яса УААН

ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: С. Вербицький, Г. Єресько, д-р техн.наук; Л. Сенько, С. Старчевой, В. Шевченко (науковий керівник)

1. НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Держспоживстандарту України від 27 липня 2007 р. № 165 з 2009-01-01
2. Національний стандарт відповідає ISO 488:1983 Milk — Determination of fat content — Gerber butyrometers (Молоко. Визначання масової частки жиру. Жироміри Ґербера)

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (en)

1. УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

Право власності на цей документ належить державі.

Відтворювати, тиражувати і розповсюджувати його повністю чи частково на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено.

Стосовно врегулювання прав власності треба звертатися до Держспоживстандарту України

Держспоживстандарт України, 2009

ЗМIСТ

С.

Національний вступІV

1. Сфера застосування1
2. Нормативні посилання 1
3. Типи жиромірів 1
4. Конструкція2
5. Шкала та градуювання3
6. Контрольна температура4
7. Написи 4

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей національний стандарт є ідентичний переклад міжнародного стандарту ISO 488:1983 Milk — Determination of fat content — Gerber butyrometers.

Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт в Україні, — ТК 140 «Молоко, м’ясо та продукти їх переробки».

Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству України.

Стандарт установлює методи з застосовуванням жиромірів для визначання масової частки жиру у молоці та молочних продуктах.

До стандарту внесено такі редакційні зміни:

• слова «міжнародний стандарт» замінено на «цей стандарт»;
• структурні елементи стандарту: «Обкладинку», «Титульний лист», «Передмову», «Національний вступ» та «Бібліографічні дані» — оформлено згідно з вимогами національної стандартизації України;
• одиницю фізичної величини об’єму «мл» замінено на «см3»;
• до розділу 1 «Сфера застосування» долучено «Національну примітку» щодо чинного в Україні ГОСТ 23094-78 Жироміри скляні (Жиромеры стеклянные);
• до розділу 2 «Нормативне посилання» долучено «Національне пояснення», виділене в тексті рамкою;
• до розділу А.1 додатка А «Типи пробок» долучено «Національне пояснення» щодо IRHD — International Rubber Hardness Degrees (Міжнародних одиниць твердості гуми).

ДСТУ ISO 488:2007 НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

1. жиромір із діапазоном шкали від 0 % до 4 % жиру, з ціною поділки 0,05 %, — це «точний» жиромір, придатний для незбираного молока з нормалізованою масовою часткою жиру і для частково знежиреного молока;
2. жироміри з діапазонами шкал від 0 % до 5 % жиру, від 0 % до 6 % жиру, від 0 % до 7 % жиру і від 0 % до 8 % жиру, з ціною поділки 0,1 %, — жироміри «загального призначення», придатні для незбираного молока;
3. жиромір із діапазоном шкали від 0 % до 10 % жиру, з ціною поділки 0,2 %, — жиромір, придатний для незбираного молока з високою масовою часткою жиру, наприклад, овечого молока.

Примітка 1. Жироміри із діапазоном шкал від 0 % до 0,5 % і від 0 % до 4 % також застосовують для сироватки і маслянки, але таке використання не описане в ISO 2446.

Примітка 2. Тлумачення терміну «% жиру» стосовно діапазону шкали див. у ISO 2446.

4 КОНСТРУКЦІЯ

1. Матеріал

Жироміри повинні бути виконані з прозорого скла, вільного, наскільки це можливо, від видимих дефектів. Напруження у склі повинно бути зняте відпалюванням, щоб уникнути можливого розтріскування за різкої зміни температури або механічного удару Скло повинно бути стійке до реактивів, застосовуваних у методі Ґербера (див. ISO 2446).

1. Форма та розміри

Форма та розміри жиромірів повинні відповідати зображеним на рисунках 1, 2, 3 та 4; форма та розміри жиромірів із діапазоном шкал від 0 % до 5 %, від 0 % до 7 % і від 0 % до 8 % повинні бути такі ж, як для жироміра із діапазоном шкали від 0 % до 6 %, зображеного на рисунку 3.

Внутрішня поверхня жиромірів повинна бути гладенька і вільна від будь-яких дефектів, щоб не створювалося жодних перешкод для заповнення жиром поградуйованої трубки.

Зовнішня поверхня жиромірів повинна бути симетрична відносно осі, переходи у місцях зміни поперечного перерізу повинні бути плавні, особливо в місці переходу від великого відсіку до поградуйованої трубки.

Мінімальна товщина стінки жиромірів у будь-якому місці повинна бути не менше ніж 0,9 мм, що забезпечує достатню міцність під час застосовування за призначенням.

1. Горловина

Дозволено використовувати горловини двох типів:

1. проста горловина, посилена на зовнішньому кінці за допомогою зовнішнього ободу, товщина якого не повинна перевищувати 2,5 мм (див. рисунки 1 і 3);
2. гофрована горловина, гофри якої розташовані під прямим кутом до осі жироміра, не утворюючи поверхні, подібної до ґвинтової нарізі (див. рисунки 2 та 4). Кількість гофрів не регламентують. Внутрішній діаметр гофрованої горловини треба вимірювати по гребенях гофрів.
3. Великий відсік (див. розділ 6)

Місткість великого відсіку, вимірювана між кінцем горловини й поділкою 0 % шкали (тобто між лініями А та В на рисунках 1, 2, 3 та 4), для різних типів жироміра повинна бути така, як це зазначено у таблиці 1.

Таблиця 1 — Місткість великого відсіку залежно від типу жироміра

1. Поградуйована трубка

Поградуйована трубка повинна бути з плоским отвором, як показано на перерізах — рисунки 1, 2, 3 і 4.

1. Маленький відсік (див. розділ 6)

Місткість маленького відсіку, виміряна між верхньою поділкою шкали і внутрішнім кінцем відсіку (тобто між лініями С и D на рисунках 1, 2, 3 та 4), для всіх жиромірів повинна бути не менше ніж 1,5 см3.

Маленький відсік повинен бути конічний із невеликим звуженням, як показано на рисунках 1, 2, 3 та 4, а форма внутрішньої поверхні відсіку повинна бути така, щоб рідина вільно перетікала між відсіком і поградуйованою трубкою.

Невелика ділянка поверхні малого відсіку повинна бути матова для нанесення тимчасового ідентифікаційного позначення.

5 ШКАЛА ТА ГРАДУЮВАННЯ

1. Довжина шкали

Довжина шкали між крайніми поділками (тобто між лініями В и С на рисунках 1, 2, 3 та 4) повинна бути така:

1. жиромір із діапазоном шкали від 0 % до 0,5 % — не менше ніж 17,5 мм;
2. для решти жиромірів — не менше ніж 65 мм.

Примітка. Для полегшення читання показів рекомендовано, щоб довжина шкали була настільки велика, наскільки це дозволяє конструкція.

1. Положення шкали

Шкалу потрібно розташовувати по центру сплющеної частини трубки, яка повинна мати однаковий внутрішній поперечний переріз на ділянках, що виступають за кінці шкали щонайменше на 3 мм.

1. Масштаб шкали (див. розділ 6)

Масштаб шкали повинен бути такий:

1. жиромір із діапазоном шкали від 0 % до 0,5 %. Місткість сплющеної трубки між поділками 0 % і 0,5 % повинна бути 0,125 см3.
2. решта жиромірів. Місткість сплющеної трубки між будь-якими двома градуювальними лініями, що відповідають діапазону в 1 %, повинна бути 0,125 см3.
3. Градуювальні лінії

Градуювальні лінії повинні бути тонкі, акуратні та безперервні, однакової товщини — не менше ніж 0,1 мм і не більше ніж 0,2 мм. Ці лінії повинні знаходитися в площинах, перпендикулярних поздовжній осі сплющеної трубки, без видимих порушень правильності їхнього розташування, середні точки ліній повинні збігатися з поздовжньою віссю.

Довжина коротких градуювальних ліній повинна бути не менше ніж 2 мм для жиромірів із діапазоном шкал від 0 % до 0,5 % та від 0 % до 4 %, і не менше ніж 3 мм для решти жиромірів. Проміжні градуювальні лінії повинні виступати за кінці коротких градуювальних ліній на однакову відстань, не меншу ніж 1 мм. Градуювальні лінії повної довжини повинні повністю перетинати плоску частину лицьового боку сплющеної трубки.

1. Принцип градуювання

Принцип градуювання такий:

1. жиромір із діапазоном шкали від 0 % до 0,5 %: градуювальні лінії повинні позначати інтервали 0,02 %, градуювальні лінії, що позначають інтервали 0,1 %, повинні бути повної довжини з зазначенням чисел, інші градуювальні лінії повинні бути короткі (див. рисунок 1).
2. жиромір із діапазоном шкали від 0 % до 4 %: градуювальні лінії повинні позначати інтервали 0,05 %, градуювальні лінії, що позначають інтервали 1 %, повинні бути повної довжини з зазначенням чисел, градуювальні лінії, що позначають інтервали 0,5 %, повинні бути повної довжини, градуювальні лінії, що позначають інтервали 0,1 % повинні бути проміжної довжини, решта градуювальних ліній повинні бути короткі (див. рисунок 2).
3. жироміри із діапазоном шкал від 0 % до 5 %, від 0 % до 6 %, від 0 % до 7 % та від 0 % до 8 %. Градуювальні лінії повинні позначати інтервали 0,1 %, градуювальні лінії, що позначають інтервали 1 %, повинні бути повної довжини з зазначенням чисел, градуювальні лінії, що позначають інтервали 0,5 % повинні бути проміжної довжини, решта градуювальних ліній повинні бути короткі (див. рисунок 3).
4. жиромір із діапазоном шкали від 0 % до 10 %: градуювальні лінії повинні позначати інтервали 0,2 %, градуювальні лінії, що позначають інтервали 1 %, повинні бути повної довжини з зазначенням чисел, інші градуювальні лінії повинні бути короткі (див. рисунок 4).
5. Числа шкали і знак відсотка

Числа шкали повинні бути безперервні і чіткі, кожне з них повинно розташовуватися безпосередньо над градуювальною лінією, до якої воно належить, праворуч від поздовжньої осі шкали та вертикально так, щоб вони правильно читалися, коли жиромір займає вертикальне положення малим відсіком догори (див. рисунки 1, 2, 3 та 4).

Знак відсотка (%) повинен бути безперервний і чіткий, його розташовують ліворуч від верхнього числа шкали (див. рисунки 1, 2, 3 та 4).

1. Допуски на похибку шкали (див. розділ 6)

Допуски на похибку шкали такі:

1. жиромір із діапазоном шкали від 0 % до 0,5 %: похибка на безперервній ділянці шкали, що покриває не менше ніж чотири п’ятих її, не повинна перевищувати числовий еквівалент цієї ділянки плюс мінус половина найменшої поділки шкали.
2. решта жиромірів: похибка на кожній з трьох приблизно рівних і послідовних ділянок шкали, що разом покривають більшу частину шкали, і алгебраїчна сума цих похибок не повинні перевищувати числовий еквівалент плюс або мінус половина найменшої поділки шкали.

Примітка. Для деяких особливих випадків, описаних у ISO 2446, потрібні жироміри, похибку шкали яких визначено в описаний вище спосіб і є менше ніж ± 0,01 %.

1. КОНТРОЛЬНА ТЕМПЕРАТУРА

Згідно з вимогами до місткості відповідно до 4.4, 4.6 і 5.3, а також до вимог відповідно до 5.7, контрольна температура повинна бути 20 oС.

1. НАПИСИ

На великому відсіку жироміра повинно бути безперервно і чітко нанесене таке:

1. жиромір із діапазоном шкали від 0 % до 0,5 %:
2. «Знежирене молоко»;
3. «Подвійна кількість»;
4. посилання на цей стандарт, тобто ISO 488;
5. назва або марка виробника або постачальника.
6. решта жиромірів:
7. «Молоко»;
8. посилання на цей стандарт, тобто ISO 488;
9. назва або марка виробника або постачальника.

В обох випадках, якщо це потрібно, може бути нанесено ідентифікаційний номер.

Розміри у міліметрах • 15 max.

РЕКОМЕНДОВАНІ ПРОБКИ

(Цей додаток не є частиною стандарту)

А.0 Вступ

Для описаних у цьому стандарті типів жиромірів можна використовувати різні типи пробки. Типи, рекомендовані у цьому додатку, використовують найширше. Наведені форми і розміри є загальною рекомендацією для виробників, однак бажано дотримуватися їх, наскільки це практично можливо.

А.1 ТИПИ ПРОБОК

Рекомендовані типи пробки зображено на рисунку 5. Треба зазначити такі моменти:

1. однобічні і двобічні пробки повинні бути виготовлені з відповідних сортів гуми або пластмас, із твердістю 38 ± 5 одиниць за IRHD;

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ IRHD — International Rubber Hardness Degrees (Міжнародні одиниці твердості гуми).

1. конструкція двобічних пробок повинна забезпечувати можливість їх укручування до жироміра, поки найширша частина пробки не стане врівень з ободом горловини;
2. пробки з замком і ключі повинні бути такі, щоб під час користування жироміром вони дозволяли легко зафіксувати положення стовпа жиру у поградуйованій трубці для зчитування показів.

А.2 Використовування

Тип пробки, що використовують, є особистою справою користувача, однак можна дати такі поради:

1. у разі використовування невеликої кількості жиромірів підійдуть будь-які з рекомендованих пробок;
2. у разі використовування невеликої кількості жиромірів перевагу варто віддати використовуванню пробок із замком. Хоча пробки з замком можна використовувати для жиромірів як із простою, так і з гофрованою горловиною, бажано використовувати такі пробки для жиромірів із простою горловиною.
3. хоча однобічні та двобічні пробки можна використовувати для жиромірів як із простою, так і з гофрованою горловиною, для жиромірів із гофрованою горловиною бажано використовувати двосторонні пробки.

В.0 Вступ  Можна скористатися різними методами, щоб перевірити, чи відповідають похибки шкали жироміра вимогам, описаним у 5.7. За одним методом відомі об’єми ртуті кладуть до жироміра за допомогою спеціальної автоматичної піпетки1), похибками шкали є різниця між очікуваними показами шкали та показами, що спостерігаються. Проте рекомендований у цьому додатку метод має ту перевагу, що без застосовування спеціальної апаратури може бути визначена похибка на стількох ділянках шкали, на скількох це необхідно.

В.1 Апаратура

В.1.1 Термометр, максимальна похибка 1 oС.

В.1.2 Затискач і штатив, для фіксації жироміра у вертикальному положенні горловиною догори.

В.1.3 Збільшувальний пристрій, для унеможливлення погрішностей, викликаних паралаксом, під час зчитування показів шкали жироміра.

В.1.4 Ртуть, визнаного аналітичного рівня.

В.2 Проведення визначання

В.2.1 Заходи безпеки

Через те що метод визначання вимагає застосовування ртуті, токсичної речовини, важливо вжити відповідних заходів, щоб уникнути контакту зі шкірою, протікань і, особливо, вдихання ртутних випарень.

В.2.2 Загальні вимоги під час проведення визначання

В.2.2.1 Визначання треба проводити за тієї умови, що температура навколишнього середовища знаходиться в межах від 10 o до 35 oС і не змінюється більше ніж на 2 oС.

В.2.2.2 Температура ртуті і жироміра, який випробовують, повинна дорівнювати температурі навколишнього середовища.

В.2.2.3 Із ртуттю, порожнім жироміром і з жироміром, наповненим ртуттю, треба поводитися у такий спосіб, щоб уникнути змін температури ртуті і жироміра.

В.2.2.4 Покази шкали, що збігаються з верхом менісків ртуті, повинні зніматися з точністю до 0,01 % для всіх жиромірів, крім жироміра із діапазоном шкали від 0 % до 10 %, для якого покази шкали потрібно знімати з точністю до 0,1 %.

В.2.2.5 Для жироміра із діапазоном шкали від 0 % до 0,5 % необхідно лише визначати похибку на одній ділянці шкали, що покриває не менше чотирьох п’ятих усієї шкали (5.7), а для решти жиромірів необхідно визначати похибку принаймні на кожному з трьох приблизно рівних і послідовних ділянок шкали, що разом покривають більшу частину шкали.

В.2.2.6 Контрольна температура від якої залежать похибки шкали — 20 °С (див. розділ 6).

В.2.3 Метод випробовування жироміра із діапазоном шкали від 0 % до 0,5 %

В.2.3.1 Вимірюють температуру ртуті (В.1.4) з точністю до 1 oС.

В.2.3.2 Обережно додають трохи ртуті до чистого і сухого жироміра так, щоб уникнути потрапляння повітря, поки меніск ртуті не займе положення трохи вище поділки шкали, найближчої до малого відсіку (лінія «С» на рисунку 1).

В.2.3.3 Злегка постукують по жироміру, щоб вийшло все повітря, що могло потрапити до жироміра. Для того щоб одержати правильно сформований меніск, фіксують жиромір у вертикальному положенні, і знімають покази шкали, що збігається з верхом меніска ртуті з точністю до 0,01 %, користуючись збільшувальним пристроєм (В.1.3).

1)

В.2.3.4 Зважують жиромір із ртуттю з точністю до 0,1 мг.

Bigg, P. H., Journal of Scientific Instruments, 1936, 13, 156.

В.2.3.5 Відповідно до В.2.3.2—В.2.3.4 вміщують до жироміра додаткову кількість ртуті, поки меніск ртуті не займе положення трохи нижче верхньої поділки шкали (лінія В на рисунку 1), злегка постукують по жироміру і фіксують його, знімають покази шкали, і зважують жиромір із ртуттю. Друга порція ртуті повинна покривати не менше ніж чотири п’ятих загальної довжини шкали.

В.2.3.6 Вимірюють температуру ртуті (В.1.4) з точністю до 1 oС і вираховують середнє між цим значенням температури і першим значенням (В.2.3.1), зводячи до найближчого парного цілого числа, якщо середнє має 0,5 після коми.

В.2.3.7 Розраховують похибку шкали, як показано на прикладі:

Дослідні дані

(a)

(b)

(c)

(d)

(а—с)

(d—b)

Перший показ шкали (В.2.3.3):

Маса жироміра з ртуттю під час першого зважування (В.2.3.4):

Другий показ шкали (В.2.3.5):

Маса жироміра з ртуттю під час другого зважування (В.2.3.5):

Середня температура ртуті (В.2.3.6) Перевідний коефіцієнт для 23 oС (таблиця 2) Похідні дані

Значення різниці одержаних показів шкали: Відповідна маса ртуті за 23 oС Об’єм порції для частини шкали за 20 oС (контрольна температура)

0,48 %

52,3766 г

0,01 %

53,9684 г

23 oС 0,073857

0,47 %

1. г
2. • 0,073857 см3 = = 0,1176 см3

Виходячи з того що масштаб шкали (5.3) є такий, що місткість сплющеної трубки між поділками шкали 0 % і 0,5 % дорівнює 0,125 см3 за 20 oС, об’єм 0,1176 см3 буде відповідати значенню різниці показів шкали 0,5 • 0,1176/0,125 %, тобто обчислене значення різниці показів шкали дорівнює 0,47 %. Якщо значення різниці показів шкали, що спостерігається, дорівнює обчисленому значенню різниці показів шкали, похибка дорівнює 0,00 %, і жиромір відповідає вимозі, зазначеній у 5.7, тоді похибка шкали не повинна перевищувати еквівалентного числового значення плюс або мінус половина найменшої поділки шкали, тобто ± 0,01 %.

Якби значення різниці показів шкали, що спостерігається, було б 0,46 % або 0,48 %, похибка шкали була б — 0,01 % та + 0,01 % відповідно, в кожному з цих двох випадків жиромір усе ще відповідав би вимозі, зазначеній у 5.7. Проте, якщо значення різниці показів шкали, що спостерігається, було б менше ніж 0,46 % або більше ніж 0,48 %, похибка шкали перевищила б ± 0,01 %, і жиромір не відповідав би вимозі, зазначеній у 5.7.

В.2.4 Метод випробовування решти жиромірів

В.2.4.1 Додержуються методу випробовування, описаного у В.2.3, за винятком того, що після першого додавання ртуті, зняття показу шкали і зважування, додають по черзі три приблизно рівних порції ртуті, щоб покрити більшу частину шкали, визначаючи показ шкали і масу жироміра разом із ртуттю після кожного її додавання, а потім вимірюючи кінцеву температуру ртуті.

В.2.4.2 Розраховують похибки шкали, як показано в наведеному нижче прикладі для жироміра із діапазоном шкали від 0 % до 6 %, для якого досліджували три ділянки шкали:

Дослідні дані

(а—с)

(d—b)

Маса жироміра з ртуттю під час четвертого зважування:

Середня температура ртуті:

Перевідний коефіцієнт для 19 оС (таблиця 2) Похідні дані (для першої ділянки шкали, тобто Значення різниці показів шкали, що спостерігається

Відповідна маса ртуті за 19 oС

Ємність частини шкали за 20 oС (контрольна

температура)

55,1422 г

19 oС 0,073806

від 5,91 % до 4,10 %) 1,81 %

2,9627 г

= 2,9627 • 0,073806 см3= = 0,2187 см3

Виходячи з того що масштаб шкали (5.3) є такий, що місткість сплющеної трубки між будь-якими двома поділками шкали, що відповідають діапазону в 1 %, повинна дорівнювати 0,125 см3 за 20 oС, тоді 0,2187 см3 будуть відповідати значенню різниці показів шкали 1 • 0,2187/0,125 %, тобто обчислене значення різниці показів шкали дорівнює 1,75 %. Проте значення різниці показів шкали, що спостерігаються, дорівнює 1,81 %, і таким чином погрішність на першій ділянці шкали (від 5,91 % до 4,10 %) дорівнює 1,81 % мінус 1,75 %, тобто + 0,06 %.

Так само можна вирахувати, що похибка на другій ділянці шкали (від 4,10 % до 1,95 %) і на третій ділянці (від 1,95 % до 0,03 %) дорівнює 0,00 % та 0,06 % відповідно. Алгебраїчна сума похибок на 3 ділянках шкали дорівнює 0,00 %.

Отже, виходячи з того, що вимога, зазначена у 5.7 для жироміра із діапазоном шкали від 0 % до 6 % є така, що похибка на кожній з 3 ділянок шкали й алгебраїчна сума цих похибок не повинні перевищувати ± 0,05 % (тобто плюс або мінус половина найменшої поділки шкали), цієї вимоги для цього жироміра не дотримуються.