ГОСТ на ОЛІЮ. ДСТУ 4349:2004 ОЛІЇ Технічні умови ГОСТ Украины 4349:2004.

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні докумкенти:

ДСТУ 2316-93 (ГОСТ 21-94) Цукор-пісок. Технічні умови

ДСТУ 3903-99 (ISO 6206:1979) Продукти хімічні технічні. Відбір проб. Терміни та визначення

ГОСТ 6259-75 Глицерин. Технические условия

ГОСТ 15895-77 Статистические методы управления качеством продукции. Термины и определения

ГОСТ 17435-72 Линейки чертежные. Технические условия

ГОСТ 18321-73 Статистический контроль качества. Методы случайного отбора выбора штучной продукции

ГОСТ 24104-88 Весы лабораторные общего назначения и образцовые. Общие технические условия.

Нижче подано терміни (ДСТУ 3903, ГОСТ 15895), вжиті в цьому стандарті, та визначення позначених ними понять:

Кількість олії доставлена в один прийом, із супровідним комплектом транспортних документів

Загальна кількість олії, від якої відбирають пробу. Вона може складатися з декількох вибіркових одиниць або поставок

Певна кількість олії, що має межі, які можуть бути фізичними (резервуар, цистерна, бочка та інші вмістища, призначені для зберігання та транспортування) або умовними у випадках із потоками олії (трубопроводи), відібрана для контролювання

Кількість олії, відібраної разово в одному місці вибіркової одиниці

Проба, отримана під час змішування точкових проб. Об’єднаною також вважають пробу, отриману під час відведення частини потоку з трубопроводу в накопичувальне вмістище

Кількість олії, отримана з об’єднаної проби після її усереднення і скорочення без втрати представництва і достатня для лабораторного випробовування

Проба, приготована одночасно і ідентично лабораторній пробі і призначена для можливого використовування як лабораторна проба або арбітражна у разі претензій до якості олії

Проба, яка достатньо відзеркалює властивості олії даної партії.

4. ЗАСОБИ ВІДБИРАННЯ ПРОБ

1. Для відбирання проб олій застосовують пробовідбірники, наведені в додатку А. Дозволено застосовувати пробовідбірники інших конструкцій за наявності такої технічної документації: технічного опису, інструкції з експлуатування і паспорту, а також, за потреби, методики відбирання проб.

Об’єм пробовідбірника при цьому не регламентується, але паспортну точність його об’єму зазначають із похибкою ±2 %.

1. Пробовідбірники можуть бути переносними і стаціонарними. До переносних відносять зональні, донні, трубки, щупи. До стаціонарних — встановлені в трубопроводах.
2. Загальні вимоги
3. Зональні пробовідбірники для відбирання проб рідких олій на заданому рівні повинні мати кришки або клапани, що забезпечують їх герметичність і що можна легко відкривати (або закрити, залежно від конструкції).
4. Маса переносного пробовідбірника повинна бути достатньою, щоб забезпечити його занурення в олію.
5. Переносні пробовідбірники підлягають огляданню перед кожним відбиранням проб. На пробовідбірнику не повинно бути вм’ятин, тріщин і дефектів кришок або клапанів, що порушують його герметичність.
6. Зональні пробовідбірники занурюють у рідкі олії на шнурах, які мають розмітку по всій довжині.
7. Пробовідбірник для відбирання проб із трубопроводу повинен за міцністю витримати механічні і вібраційні навантаження.
8. Засоби для відбирання проб та допоміжні виготовляють із хімічно інертних матеріалів. Рекомендують застосовувати неіржавкі сталі харчових марок, титанові сплави. Застосовувати пластмаси, мідь і її сплави не дозволено.

5. МЕТОДИ ВІДБИРАННЯ ПРОБ

1. Загальні вимоги
2. Дозволено відбирати представницьку пробу рідких олій з вмістища в один прийом, якщо вони однорідні за всім об’ємом. Однорідність може бути досягнуто будь-яким методом, що не призводить до погіршення якісних показників олій. Рекомендовано застосовувати нагрівання, механічне перемішування, перекачування з вмістища в містище, барботаж інертного газу. Методику і режими перемішування потрібно встановлювати відповідним нормативним документом підприємства.
3. У разі потреби визначання наявності води, перед відбиранням проби рідку олію витримують не менше двох годин. За значної кількості такої води потрібно визначити її рівень і, за необхідності, видалити будь-яким зручним засобом.

Наявність води встановлюють за допомогою донного або зонального пробовідбірника з нижнім наповненням, а її рівень визначають відповідно до додатка Б.

1. Тверді олії перед відбиранням проб переводять у рідкий стан розігріванням. Під час розігрівання олій потрібно уникати локальних перегрівань. Розігрівати треба за допомогою теплообмінників, що занурюють, із використовуванням теплоносіїв глухої пари або гарячої води. Для великих вмістищ рекомендовано розмивати струменем нагрітої в теплообміннику олії.

Використовувати гостру пару для розігрівання заборонено.

Розігрівати олію в металевих бочках, бідонах рекомендують у коробах із гарячою водою.

Методика і режими розігрівання встановлюють відповідним документом підприємства.

Рекомендовані температурні інтервали відбирання проб олій наведено в додатку В.

Під час постачання твердих і мазеподібних олій в транспортній тарі об’ємом менше ніж 200 л відбирати проби дозволено без розігрівання.

1. Під час відбирання точкових проб зональним пробовідбірником із залізничних і автомобільних цистерн потрібно враховувати пропорційні частки шарів олії на різних рівнях.

Величини пропорційних об’ємів для вмістищ зі сферичним і еліптичним перерізами наведено в додатку Г. Для перерізів іншої форми необхідно визначити пропорційні частки на кожному рівні відбирання проб аналітичним або графічним методом. 

1. Проби із трубопроводів відбирають під час наповнювання і розвантажування стаціонарних і пересувних вмістищ.
2.  
1. Відбирання проб із резервуарів
2.  
1. Під час використовування переносних зональних пробовідбірників точкові проби відбирають із трьох рівнів по висоті:

• верхнього — на відстані 2—3 діаметрів пробовідбірника від рівня наповнення резервуара олією;
• середнього — з середини висоти стовпа олії;
• нижнього — на відстані 2—3 діаметрів пробовідбірника від дна резервуара.

Об’єднану пробу олії складають змішуванням проб верхнього, середнього і нижнього рівнів у співвідношенні 1:3:1. Об’єм об’єднаної проби повинен становити не менше ніж 5 л.

У разі розбіжностей у визначенні якості олії потрібно відбирати точкові проби зональним пробовідбірником через кожні 30 см — 100 см (не менше ніж 10 проб). Об’єднану пробу олії складають змішуванням точкових проб рівних об’ємів.

1. Під час випорожнювання або наповнювання резервуарів відбирати проби треба відповідно до 5.5.
2. 1. Відбирання проб із наливних судів
   2. 1. Точкові проби з танка наливного судна відбирають переносним (зональним) пробовідбірником із трьох рівнів по висоті відповідно до 5.2.1.
      2. Якщо судно завантажено одним видом олії, що становить постачання, то об’єднану пробу дозволено складати змішуванням об’єднаних проб кожного танка.
      3. Під час випорожнювання і наповнювання танків наливного судна відбирати проби треба відповідно до 5.5.
   3. Відбирання проб із залізничних і автомобільних цистерн
   4. 1. Об’єднану пробу олії дозволено відбирати в один прийом протягом 30 хв після наповнення цистерн.
      2. Точкові проби з цистерн відбирають переносним (зональним) пробовідбірником із трьох рівнів по висоті відповідно до 5.2.1. У разі розбіжностей відбирати точкові проби і складати об’єднану пробу треба відповідно до додатка Г.
   5. Відбирання проб із трубопроводів
   6. 1. Пробу олій відбирають пробовідбірником у процесі перекачування. Цей метод застосовують лише для рідких олій, що не містять домішок, які можуть забити вентилі і крани.
      2. Пробозаборний пристрій встановлюють на вертикальному або горизонтальному відрізку трубопроводу після помпи або пристрою, що перемішує. На горизонтальному відрізку трубопроводу вузол виходу пробозаборного пристрою розташовують зверху, причому на довжині не менше ніж 10 внутрішніх діаметрів трубопроводу до і після пробозаборного пристрою відрізок повинен бути прямолінійним. Рекомендовані конструктивні схеми пробозаборного пристрою наведено в додатку А.
      3. Точкові проби можна відбирати періодичним перериванням допоміжного потоку через рівні проміжки часу в ручному або автоматичному режимі за наведеною схемою (рисунок А.12). Об’єднану пробу олії складають змішуванням точкових проб в однаковій пропорції.
      4. Об’єднану пробу можна формувати безперервним відведенням допоміжного потоку. Діаметр штуцерної насадки (рисунок А.11) вибирають із таким розрахунком, щоб у процесі перекачування відібрати об’єднану пробу необхідного об’єму.
      5. Мінімальний об’єм об’єднаної проби під час відбирання з трубопроводу визначають масою партії олії відповідно до таблиці 1.

Таблиця 1 — Мінімальний об’єм об’єднаної проби під час відбирання з трубопроводу

1. Відбирання проб із бочок, бідонів, контейнерів, бутилів, пляшок та іншої транспортної тари
2. 1. Від одиниці транспортної тари відбирають одну точкову пробу. Заборонено відбирати проби від одиниць із пошкодженою упаковкою і негерметичним закупорюванням. Об’єднану пробу олії складають змішенням точкових проб, відібраних «наосліп» згідно з ГОСТ 18321. Число точкових проб (відібраних одиниць) визначають відповідно таблиці 2.
   2. 1. Відбирають у місці захищеному від пилу і атмосферних осадів. Рідку олію перед відбиранням проб перемішують. Вміст бочки дозволено перемішувати перекочуванням її протягом 5 хв. Вміст бідона, банки, бутлі перемішують протягом 5 хв ретельним струшуванням або за допомогою спеціальної мішалки. Поверхню навколо пробок, кришок і дна перед відкриванням очищають від забруднень.
      2. Точкову пробу рідкої олії відбирають металевою або скляною трубкою з внутрішнім діаметром приблизно 10 мм.

Рекомендоване виконання пробвідбірної трубки для відбирання збільшених об’ємів олій наведено на рисунку А.13.

Пробвідбірну трубку опускають до дна тари, потім верхній отвір закривають пальцем і витягують трубку з тари. Пробу зливають, відкриваючи закритий кінець трубки. Дозволено відбирати точкову пробу відливанням олії з пакувальних одиниць після ретельного перемішування.

Об’єднану пробу рідкої олії складають змішуванням точкових проб.

1. Точкову пробу твердих та мазеподібних олій відбирають щупами.

Ґвинтоподібний щуп опускають, уґвинчуючи в олію до дна тари з нахилом від краю до центру. Щуп витягують і шпателем знімають із нього пробу.

Щуп із подовжнім вирізом (рисунок А.15) опускають, уґвинчуючи в олію до дна тари з нахилом, а потім витягують його і шпателем виштовхують пробу.

Поршневий щуп опускають втисканням до дна тари з нахилом і, повертаючи на 180о, прорізають олію дротом, закріпленим на нижньому кінці щупа. Потім щуп витягують і поршнем виштовхують пробу.

Дозволено об’єднану пробу твердої або мазеподібної олії складати змішуванням точкових проб без їх розплавляння.

Таблиця 2 — Рекомендоване число пакованих одиниць для відбирання проб

Розмір

упаковки

Число упаковок у партії

Число упаковок для відбирання проб

Кінець таблиці 2

Розмір

упаковки

Число упаковок у партії

Число упаковок для відбирання проб

До 5 кг включ.

6. ПАКУВАННЯ, МАРКУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ПРОБ

Пробу мазеподібної олії пакують у чисті сухі скляні або пластмасові банки.

Пробу твердої олії пакують у целофан, полімерну плівку або пергамент, забезпечуючи збереження проби, або у відерця, вистелені одним із зазначених матеріалів.

Об’єднану пробу розподіляють на дві частини, кожна об’ємом не менше ніж один літр. Одну пробу зберігають для повторного або арбітражного випробовування у випадку розбіжностей в оцінці якості олії.

У разі суперечок щодо показників якості олії між постачальником та замовником дозволено за повторного відбирання проб розподіляти об’єднану пробу на три частини і зберігати одну з них як контрольну пробу (3.7).

1. Об’єднану пробу супроводять актом відбирання проб, в якому зазначають:

• номер проби згідно з журналом обліку;
• назву олії;
• назву підприємства постачальника;
• номер партії, одиниці транспортної тари (цистерни, резервуара, танка), з якої відібрано пробу;
• дату вироблення олії;
• дату, час відбирання;
• термін зберігання;
• познака стандарту або ТУ на олію;
• посаду і прізвища осіб, що відібрали і опечатали пробу.

1. Вмістища з пробами герметично закупорюють пробками або ґвинтовими кришками з прокладками, які не взаємодіють з олією; банки щільно закривають кришками. Горловину закупореної пляшки або банки обкручують полімерною плівкою або іншим матеріалом, що забезпечує збереження проби, обв’язують мотузкою і опечатують. Дозволено приклеювати етикетку до пляшки, банки, пакета.
2. На етикетці повинна міститися інформація, достатня для ідентифікації партії олії, від якої відібрано пробу. Дозволені посилання на акт відбирання проб і реєстраційні журнали.
3. У конкретних випадках зміст акту відбирання проб та інформацію на етикетці можна скорочувати відповідним документом підприємства.
4. Проби зберігають у шафі або ящику з гніздами в окремому приміщенні.
5. На випадок розбіжностей в оцінці якості проби олії зберігають протягом 45 діб від дня відвантажування, або протягом всього строку зберігання для олій тривалого зберігання.